RIP мій вогнегасник… чи ні!

Ваш вогнегасник працює вже певний час, і ви замислюєтеся, чи не пора відправити його на заслужений відпочинок… Після всього, що ви пережили разом, ви, можливо, дуже до нього прив’язані й хотіли б пройти з ним ще трохи шляху. Але втомлений вогнегасник уже не може забезпечувати вашу безпеку так, як у перший день… Що робити? Як зрозуміти, що він годиться хіба що як декор або підлягає утилізації? Чи можна подарувати йому друге життя, щоб продовжити його строк служби ? На ці запитання не завжди легко відповісти… Ось тому короткий виклад головної інформації на цю тему.
Офіційні нормативні вимоги
Мати в розпорядженні обладнання, яке підтримується в справному стані, є основною нормативною вимогою. Адже дуже важливо бути захищеним насправді, тим більше що ефективність вогнегасників залежить від їхнього належного обслуговування.
У цій сфері слід керуватися стандартом NFS 61-919. Він розрізняє два види контролю:
- огляди, які може виконувати користувач;
- технічне обслуговування, яке має виконувати компетентна особа.
Огляди є добровільними. Їх можна проводити кожні три місяці, але краще робити це щомісяця. Під час огляду персонал закладу або кваліфікований перевіряючий переконується в наступному :
- Усі прилади перебувають на передбаченому місці.
- Вони цілком доступні, добре помітні та мають справний зовнішній вигляд.
- Інструкція з експлуатації нанесена, розбірлива й повернута назовні.
- Стрілки індикатора тиску перебувають у зеленій зоні (для вогнегасників з манометром).
- Захисні пломби на чеці не порушені й не відсутні.
Технічне обслуговування має виконуватися щороку, з допуском плюс-мінус два місяці, компетентною особою. Але що означає « компетентна особа », запитаєте ви… Це « особа, яка працює в сертифікованому підприємстві чи організації та має необхідну підготовку й досвід »[1]. Відповідне навчання дає право на диплом агента-перевіряючого вогнегасних апаратів. Виконавши роботу, він повинен написати « перевірено » і поставити дату перевірки на етикетці вогнегасника.
Окрім особливих випадків, періодичність перевірок і технічного обслуговування така :

Що щодо перезарядки та капітального ремонту ?
Згідно з тим самим стандартом NFS 61-919, перезарядку, а то й заміну вогнегасників слід виконувати після їх використання, чи то часткового, чи повного. Етикетку вогнегасників, яких це стосується, потрібно буде оновити: на ній мають бути напис «перезаряджено » та дата перезарядки.
Капітальний ремонт у майстерні має виконуватися в майстерні, схваленій одним із виробників, яка має відповідне обладнання, персонал і документи. Інформацію на цю тему можна знайти в додатку D до згаданого вище стандарту. Проте така операція може бути дорогою. Тому може бути вигідніше одразу купити новий вогнегасник.
Різні документи також були підготовлені, щоб якнайкраще орієнтувати користувачів :
- Нормативний документ APSAD R4 видання CNPP визначає мінімальні вимоги до технічного обслуговування, яким мають відповідати установки вогнегасників у будівлях промислового, торговельного чи сервісного сектору. Він може слугувати договірною основою між страховиком і страхувальником.
- Практичний посібник з обслуговування переносних, пересувних і стаціонарних вогнегасників є дуже хорошим джерелом відомостей.
Додатково завжди корисно вжити таких заходів :
- Перевірити, що вогнегасники й надалі відповідають ризикам.
- Переконатися, що їх розташування й надалі доречне.
- Стежити за новими типами обладнання, що з’являються на ринку.
Коли ви виконали ці вимоги, важливо належним чином зафіксувати їх у журналі безпеки , щоб ефективно їх відстежувати.
[1] http://www.inrs.fr/media.html?refINRS=ED%206054